Інтерв'ю з Лесею Гордієнко щодо першого етапу кінних змагань 2016 у с. Бобриця
26-06-2016, 12:44. Разместил: trec Відкриття нового сезону змагань з кінно-спортивного туризму TREC.
21-го травня відбулось відкриття третього сезону змагань з кінно-спортивного туризму ТРЕС в с. Бобриця на базі кінного клубу «Аріон».
Після проведення змагань, нам вдалося поговорити з організатором змагань, заступником голови правління Федерації з ТRЕК – Лесею Гордієнко.
Лесю, що ви можете сказати про цьогорічні змагання?
Підготовка до цьогорічних змагань почалась з того, що ми попросили допомоги у села – надати нову територію для будування траси. Дякуючи Голові села, нам була виділена ділянка навпроти озера, яка непридатна для капітального будівництва, а для кінних тренувань - саме те що треба. Хотілося щоб було видовищно і більше людей змогли спостерігати за змаганнями. Але зламалася техніка і ми не встигали підготувати нову трасу. Тому довелось похапцем, дуже швидко відновлювати тогорічну трасу серед лісу своїми силами. Допомогли юні спортсмени з нашого клубу. Все встигли за тиждень, та провели відкриття третього сезону.
Як громаді допомоги провести змагання з TREC?
Почнемо з того, що Бобриця – стала осередком кінно-спортивного туризму України, оскільки саме звідси була започаткована ця дисципліна. На підсвідомому рівні, ТРЕС в Україні асоціюється з Бобрицею, всі відкриття завжди в Бобриці, два Всеукраїнські фінали пройшли саме тут. Фінал третього сезону, звісно, також, при чому є плани запросити іноземних суддів та спортсменів. Хочеться щоб громада села була також зацікавлена в розвитку цього спорту. Дуже потрібна хороша траса. Це не захмарні інвестиції, але поки що у федерації немає навіть таких коштів. Тому ми були б раді підтримці громади в організації змагань. Протягом кількох наступних років ми плануємо вступити в міжнародну федерацію Кінноспортивного Туризму FITE і, маючи гідну арену, змогли б проводити міжнародні змагання. Для Бобриці це було б ще однією «фішкою», для приваблення інвесторів та туристів.
Повернімося до історії появи дисципліни TREC у світі. Що це таке? Як з’явилася в Україні?
Дисципліна в Україні досить нова, хоча у світі вона існує понад 50 років. В п’ятдесятих роках минулого століття у Франції проходив фестиваль «Equirando» для кінних туристів. Щороку вони з’їжджалися в певне місце і показували вміння та навички своїх коней. Учасниками були вершники, які подорожують країною. На фестивалі вони проходили підготовлені перешкоди, для того, щоб показати наскільки слухняний та врівноважений їхній кінь. І саме такі змагання, назвали TREC . Це своєрідний екзамен на здатність подорожувати, долаючи будь-яку відстань з будь-яким рельєфом та природними перешкодами.
Привезти цей спорт в Україну було власне моєю ідеєю. Почалося з того, що в мене є син, якому на той час було 11 років і ми вчили його їздити верхи. До нього приходили друзі, однокласники, які також почали цікавитись верховою їздою. І так вже сталося, в нас створилася неформальна навчальна група, в якій було близько 15 підлітків. Діти дорослішали, зростала їхня майстерність у верховій їзді, а нам хотілося розвиватися і вчитися чогось нового, щоб не втратити інтерес дітей. Тому один мій старий друг порадив переглянути таку дисципліну, як TREC на Youtube. Один з відеороликів був досить простий – дітки та жіночки на хобі-класу конях повільно долають перешкоди. Нас зацікавили нові перешкоди, яких ми раніше ніколи не бачили. На другому відео вже високопрофесійні коні з висококваліфікованими наїзниками на високих швидкостях проходять трасу долаючи жорсткі троєборні перешкоди… Дуже сподобалась варіативність і універсальність дисципліни, і ми почали це розвивати в Україні. Найперший старт провели саме в Бобриці у 2013 році. Протягом першого ж року було проведено ще три старти. До нас одразу приєдналась Одеська та Житомирська область. Організували Всеукраїнську федерацію з ТRЕС, до якої зараз входять 10 областей – Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська, Полтавська, Харківська, Житомирська, Львівська, Рівненська область. По Київській області є ще декілька клубів які займаються TREC.
Важко було починати?
Важко, бо все доводилося робити «з нуля». Ночами перекладала правила з англійської та писала статті у профільні видання та на кінні портали, щоб заохотити більше спортсменів. Дуже допомогли друзі, співзасновники федерації. Вони зробили переклад з французької мови, створили наш власний веб-сайт www.trec.org.ua Я вважаю, що справжній патріотизм полягає в тому, щоб не скиглити, а як би важко не було, розвивати щось нове, цікаве та важливе саме в нашій країні. В Україні зараз взагалі все тримається на ентузіазмі та на бажанні людей щось змінити в своєму житті. Не треба чекати від держави вирішення наших проблем, ми маємо самі робити світле та здорове майбутнє для наших дітей.
Наша дисципліна не виняток, все почалось з елементарного бажання якось покращити дозвілля своїх дітей. Спрямувати їх в якесь позитивне русло. Вони забагато часу проводять за комп’ютерами, а відпочинок зводиться до віртуального спілкування у соціальних мережах. Школа, нажаль, також мало сприяє розвитку їх здоров’я. Спорт має бути невід’ємною частиною життя нашої молоді.
Скільки років треба навчатися, щоб приймати участь у змаганнях з TREC?
Це все дуже індивідуально, але TREC спорт демократичний і розрахований на широкий загал людей.
TREC поділяється на чотири рівні:
Перший рівень – підходить для тих хто принаймні пів року сидить в сідлі та вже засвоїв певні навички управління конем, тримається на стрибках та на різних природних перешкодах. Орієнтування складає 10-км.
Другий рівень – для більш підготовлених вершників, орієнтування 20-км.
Перший та другий рівні - це базові знання без яких власне жоден вершник не має права виїхати за територію манежу.
Третій рівень – для досвідчених вершників. Орієнтування 30-км на пересічній місцевості зі складними спусками, підйомами, бездоріжжям.
Четвертий рівень – професіонали проходять орієнтування на дистанції 40-км зі складним ландшафтом з ярами, крутими підйомами, бродами, містками, бездоріжжям, по пересіченій місцевості.
Рівень чемпіонату - орієнтування може доходити до 40-50-км. З різними фазами, такими як ніч, орієнтування по пам’яті, розрахунок по карті азимутів. Та інші види складного орієнтування. Це досить важко, але дуже цікаво.
Отже, можна зробити висновок, що для TREC важливо не лише тримання в сідлі, а також розуміння мапи для орієнтування?
В нас спортивно-туристична дисципліна , а це передбачає досить серйозне вміння орієнтуватися на незнайомій місцевості за допомогою карти та азимутального компасу. Вершник на змаганнях мусить подолати певний маршрут, зібрати «відмітки» та фінішувати, причому зробити це зі встановленою швидкістю. На вищих рівнях включаються нічні фази. Карта має бути детальною 1:25000. Наприклад, у Франції продаються спеціалізовані карти для кінних туристів. В нас, на жаль, навіть якісних топографічних карт місцевості України немає. Через це нам доводиться самим їздити, «прочісувати місцевість», записувати всі доріжки на GPS пристрої, а потім зводити все це в єдину карту. Отже, компас та карта це обов’язкове приладдя для участі в ТRЕС.
Наскільки велика бобрицька команда?
Бобрицька команда з кожним роком стає більшою. В перший рік в нас було два підлітки, які виступали в Бобриці та їздили представляти нас в Одесі. На наступний рік вже 4 вершники їздили в Тетерів Кантрі на змагання. Наразі є постійна команда з чотирьох спортсменів, які їздять на змагання. Є також дорослі спортсмени, які виступають під логотипом нашого клубу.
Як можна юним бобричанам приєднатися до команди?
Минулої осені ми запрошували на навчання молодь саме з Бобриці, але на жаль ніхто не відгукнувся. Більша частина нашої групи зараз їздить на тренування з Києва. Цієї осені буде відкрито новий набір в школу верхової їзди, тому завжди будемо раді бобрицькій молоді. Про відкриття групи я завжди пишу на нашій сторінці на Facebook «TREC-клуб "Арион" в Бобрице - equestrian tourism» та в групі «Казкове село Бобриця».
Є думка, що це досить травматичний вид спорту?
Ну це звісно не шахи і навіть не настільний теніс, але насправді кінний спорт не входить навіть в першу десятку найтравматичніших видів спорту. Звичний для нас футбол чи бокс є набагато більш травматичним. Кінний спорт – це, в першу чергу, природа та свіже повітря. В будь яку погоду ми обов’язково повинні проїхати наших коней. Це не просто живі тварини, а спортсмени і, як будь-яким спортсменам, їм треба тренуватись цілий рік. Діти таким чином привчаються до дисципліни, відповідальності.
На коли заплановані наступні змагання з ТРЕС?
Наступні змагання з TREC відбудуться в Херсоні 5-6 червня. Потім – Харків, Тетерів, Одеса.
Закриття сезону планується на жовтень, звісно в Бобриці. В цьому році хочемо вже зробити на фінал третій рівень складності, з орієнтуванням в 30-км. Але все знову ж таки повертається до видовищної та якісної траси з перешкодами…
Ваші найбільш пам’ятні змагання з TREC?
Минулої осені відбувся перший фестиваль в Україні «Equirando». Ми самі розробили маршрут та за три дні проїхали 120-км верхи. Другий день був найважчим: ми подолали 71-км від Северинівки Київської області до Вишевичей Житомирської області. Це 10 годин у сідлі за спеки +36 градусів. Трішки поблукали у Радомишльскому лісництві, але останні 15 км пройшли з середньою швидкістю 16 кмг і виграли ці змагання. Саме тоді ми чітко усвідомили, як важливо те що ми пропагуємо в цій дисципліні. Маршрут ми прокладали через онлайн карти, але коли ми вирушили, реальна місцевість дуже відрізнялась. Наприклад, за картою мав буди перехід, а насправді текла річка та скрізь небезпечні болота, хащі. Довелося робити велике коло, щоб перейти на інший берег. Далі нас занесло на покинутий військовий полігон часів радянського союзу, все завалено деревами і атмосфера, м’яко кажучи, неприємна... Хоча на карті - широкі доріжки серед лісу. GPS зв’язок там не ловив і нас врятував лише компас. Також дуже стало в нагоді вміння наших коней стрибати через повалені дерева, шлагбауми, долати круті схили, переходити річки вбрід.
Як давно ви займаєтесь кінним спортом?
Особисто я займаюсь більше 30-ти років! В мене другий розряд з конкуру та друга категорія з рисистих випробувань. Рисисті випробування – це перегони, які раніше проводились на київському іподромі. Але зараз він в такому занепаді, що тримається лише завдяки ентузіастам. Коли я жила три роки на Кубі, то брала участь у змаганнях «Western Trail" та у дистанційних пробігах без обмеження швидкості на 100 миль на арабських конях. А взагалі коні це хобі, яке інколи займає більше часу ніж професія (посміхається). До того ж я доцент кафедри англійської філології в одному з вишів. Це крім того що я приватний підприємець та мама трьох дітей!
Останнє питання, що для вас важливіше участь чи перемога?
Участь - це перший крок до перемоги. Дуже важко себе підняти з місця, відірвати від буденних справ і їхати працювати з конем та навчати його чомусь. Якщо вже людина заявила про себе на змаганнях, це вже залік! І перемога рано чи пізно буде. Це все залежить від наполегливої праці. Прагнення до перемоги важливе, адже воно дає стимул працювати і розвиватись.
Свіжу інформацію по кінно-спортивному туризму ТRЕС в Україні ви можете побачити на сайті Української Федерацій ТРЕК - https://trec.org.ua
TREC - це абревіатура з французького Techniques de Randonnée Équestre de Compétition, що означає Техніка Кінних Подорожей і Змагань, яка є кінною дисципліною, розробленою, щоб перевірити коня і наїзника на сумісне подолання будь яких перешкод. TREC складається з трьох окремих етапів: - орієнтування на місцевості; - демонстрація контролю рухів коня; - подолання перешкод.
Вернуться назад